Післяобраз

Графіка є частиною циклу про післязорові образи. Художниця інтерпретує їх як спогади та плями, що закарбовуються в нашій свідомості, залишаючи лише враження, а не конкретний образ пейзажу. Вона намагається знайти взаємозв’язки між плямою та лінією. Сприймає їх як пейзажі, що зникають, і які потрібно дуже швидко зафіксувати на полотні, перш ніж вони повністю розмиються. «Спроба реконструкції руху
у площині полотна призводить до того, що картина (…) стає суто зоровим явищем, оптичним феноменом у подвійному сенсі: як призначена виключно для споглядання, так і як процес споглядання, що зображає». Вона звертається до спогадів про подорожі, довгі години, проведені в поїздах, та образи, що залишилися в її пам’яті після цього. Цей підхід до творчості поєднується з сильним акцентом, вирваним безпосередньо зі стін багатоквартирних будинків. Це створює дисонанс і зіставляє між собою два світи, надаючи їм нову наративну лінію.